Ми сущі
(Сонет)
Вітаю всіх, хто в різномовнім світі
усе-таки з Вкраїною в душі
читає ці чи пише сам вірші,
ще не забув, як грати на трембіті.
На жаль, і в двадцять першому столітті
нам душі ніби крають лемеші,
чужі підошви топчуть спориші,
впереміж з амоналом пахне вітер.
Вкраїна вже державна а чи ні
у пам’яті синівській невмируща.
І хто-зна де в душі болить ще дужче,
в домашніх муках чи на чужині.
Та навіть і в пекельному вогні,
в зросійщенні й занглійщині ми сущі.
––––––––
©Анатолій Загравенко.