http://www.stihi.ru/2017/01/16/8649
Навязчив сон, печален и недужен.
И ничего не радовало душу.
Надежды прятались под тягостною сенью
Отчаяния, страха, отупенья.
Душа восторгов больше не хотела,
Молилась я, чтоб изболевшим телом
Под крылышками отдохнуть святыми,
Коль крест житейский не по силам ныне.
И видя, как страданье тяжко людям,
В переживаньях думала о ЧУДЕ –
О крепости евангельского Слова:
«Бери постель, иди и будь здорова!»
Оригинал
Пручався сон сумний і не хотів тікати,
І не давав щось радісне плекати,
Ховав надії під важким склепінням
Розпачливості, страху, отупіння...
Душі натхнення припадало пилом...
Знов я молилась, щоб зболілим тілом
Під крильцями священними спочити,
Не годна хрест життєвий волочити...
І, бачачи самі страждання люду,
Серед спокус все мріяла про ЧУДО -
Про міць Твого євангельского Слова :
"Бери постіль, іди та будь здорова !"