Свист хурделиці біжить
з хмільним, лютим натхненням.
Переслідує очманіла думка,
як зупинити "стріли" зимового вітерця
у цю особливу, зимову ніч.
Шатер ялинових гілок мерехтить,
обійнятий тонким візерунком інею.
"Тепла" лебедино-біла перина снігу
сліпить сріблястою млістю.
Мороз хапає ніс, щоки, руки,
ніби злий на мене
за торішню розлуку.
Не переможницею, а його полонянкою себе відчуваю,
зігрітися марні мої потуги,
вже змерзли навіть ноги.