***

София Бижко
Скільки ще недосказаних слів
Твоє серце ніяк не покинуть?
І в морозному вирії днів
Ненароджені, так і загинуть.

Скільки може таїтись надія,
Що вночі твоє серце тривожить?
Наодинці з думками, тоді я
Обіцяла – в майбутньому зможу!

І ламала таке, що не бачать,
Бо таїться воно всередИні.
Як образять – даватиму здачі!
Хоч не тілом, та духом ми сильні!