В чарівнім лісі швидко сутеніє,
І чари ночі геть міняють світ,
Лягають долі чудернацькі тіні
Від недосяжних у верхів'ї віт.
Примарне світло поміж тінню
Вплітає ясний місяць-молодик -
Запрошує на манівець гостинно,
На шлях, що в хащах ночі зник...
Містерія життя нічного
Незмінно кличе і манить,
Той поклик - Всесвіту вічного,
Що порожда зірки щомить!
Я поглядом в зірках потону,
Що сяють сотні, тисячі ночей!
І згадуватиму потому,
Що то був чар твоїх очей!..