Коли стискаю у руці
Долоньку сина теплу,
Я твердо знаю, що мені
Тепер від долі треба –
Безхмарну неба вишину,
Тепло веселки, сонця,
І гілку вишні у цвіту,
Щоб стукала в віконце.
А ще, щоб чорнобривців цвіт
Квітчав мою оселю,
І наш великий сірий кіт
Щось муркотів веселе…
Коли дріма в моїй руці
Долонька сина тепла,
Я вірю в щастя на землі,
Я вірую в безсмертя!
Ольга Соколовська ©