Незатишно без Вас...

    
Моїй душі незатишно без Вас,
А з Вами – незбагненна насолода!
Знайомим кроком ранок обізвавсь –
І день засяяв, наче мила врода,
І закружляв, немов жаданий вальс.

Хтось приземляє: «Це пусте, облиш,
Твої давно повідцвітали травні…».
А ти, любове, грієш і болиш,
Бо Ви зі мною в яві і у тайні,
Де я літаю, як весняний стриж.

Моя душа не зна зимових літ,
В її очах сади квітучі, луки.
Комфортні  їй і віз, і зореліт,
А безкінечно любі – Ваші руки
І чулий погляд, що несе привіт…
7.02.2017.