Що безтурботність робить, люди!
Потужний почуттів порив
Пустили ми на самоплив
З надією: все добре буде.
І по життю ми йшли завзято…
Та все у нас з тобою сталось
Не так, як в юності гадалось.
То ж, мусимо ми це прийняти.
Лиш болем в серці відізветься,
Що опинились ми з тобою
По різні береги одної
Ріки, що долею зоветься.
===