Перевод с украинского
http://www.stihi.ru/2017/02/12/7900
Оригинал
Вечорова
Татьяна Левицкая
Лиш куряву прибив цей дощик вечоровий.
Пливе в калюжі біла хмарка-човен.
У намистинах зорецвітна матіола.
Пурпурне небо ще не піниться довкола,
ховає сонце, мов червінець у панчоху.
Густіє небосхил, зі глибини потроху
спливають де-не-де сріблясті квасолини.
На зморенім коні мрійливо вечір лине.
Нашвидкоруч ніч одягає темну тогу,
збираючи важкі валізи у дорогу.
Снодійні краплі у повітрі пелюстковім.
На повні груди літо дихає у полі
парфумами землі, ванільними, терпкими,
присвячує Всевишньому натхнені рими.
Пора й мені молитися, на серці втішно -
ніщо не стане поміж мною й небом вічним!
перевод Инны Гавриловой
Лишь пыль прибил
короткий дождик предвечерний.
Плывёт по луже
белопенных тучек челядь,
Левкои в зорецветных
капельках - монистах,
В пурпуре небо,
будто на руку не чисто
и прячет в свой чулочек
солнечный червонец.
Густеет небосклон ,
из всех глубинных донец
то тут, то там всплывают
звёздные фасольки
и конь устал...
в седле мечтая, вечер смолкнет...
Наденет ночь спеша
из черной ткани тогу,
нагрузит тьмою
полный чемодан в дорогу.
Снотворны капли
в чашах лепестков
и воздух.
Им полной грудью
дышит лето в поле...
в лозах.
Пропахла амброй терпкой
у земли сорочка.
Летят к Всевышнему
благодарений строчки.
Пора и мне молить в стихах
о человечном.
Ничто не станет
между мной
и небом вечным!
14.02.2017г.