ПЕСЕНКА ДЛЯ В.
На нашей молодой воде
Сегодня ни челна.
Дымятся горы молодые –
То мешкает/ тянется весна.
Покуда сдавленный стон верб
Не влился в жилы веток,
А ствол пожухший онемел,
Глухой, как динамит, он.
Как бы закуп(о)ренным вином
Березы сок шумит,
Он слышит небо, точно дно,
А землю – устьем рек.
Еще на раннем на лужку
Трава не проросла
(Сплела бы стежечку витку,
А душ – не сберегла.
Спокойно так холмами нив
Воды – спокойно – вис
Мал мотылек, как будто боль
На крыльях своих нес –
Спокойно так – холмами нив
Он рос, мерцал вдали…
Под ятаган татарских трав
Печальный челн наш плыл
И – изнуренный носорог –
Плыл месяц молодой.
По плесу бил он – торох-трох!
Разжиться/умыться чтоб водой).
На черной молодой воде –
Ни одного челна.
Лишь чертит рыжие круги
Задумчиво весна.
III, 1968
ПІСЕНЬКА ДЛЯ В.
На нашій молодій воді
тепер ані човна.
Чадіють пасма молоді —
то бариться весна.
Ще герметичний стогін верб
не влився в жили віт,
а вже пожовклий стовбур стерп,
глухий, як динаміт.
Як закорковане вино,
беріз шумує сік,
він чує небо, ніби дно,
а землю — гирлом рік.
Іще на ранньому лужку
не кільчиться моріг
(був виплів стежечку витку,
а душ — не поберіг
рахманно пагорбами ріль
води — рахманно — вис
малий метелик, наче біль
малий на крилах ніс —
рахманно — пагорбами ріль
він ріс і даленів...
Під ятаган татарських зіль
сумний наш човен плив
і — переспраглий носорог —
біг місяць молодий.
Він плеса бив — торох-торох!
аби добуть води).
На чорній молодій воді —
ані тобі човна.
Лиш миче пасмуги руді
задумана весна.
ІІІ. 1968