Запроси мене в осінь.
Я стану твоїм талісманом,
Я проліском в лісі воскресну,
Напою любовю – дурманом,
Поклич мене в свою весну.
Тебе я хочу так любити,
Щоб серце в грудях розпирало,
Вогонь у душах запалити,
Щоб кров у жилах заспівала.
Любов щасливу напророчу,
Частинку серця подарую,
І буде так , як я захочу,
І я тебе не розчарую.
Накрию тебе на світанку,
Покривалом травневого цвіту,
Стану тобі за полонянку,
Запроси мене в своє літо.
В твоїх очах я у полоні,
Купаюся, як у озерці,
Напюсь кохання з твоїх долонів,
Надія буде жити в серці.
Вночі і вдень над твоїм дахом,
Я буду яструбом літати,
Я стану перелітним птахом,
Щоб твою журбу забрати.
Твій біль я зможу вгамувати,
В своїх обіймах заколишу,
Не дам тобі я сумувати,
Я вилікую твою душу.
Опівдні твою втамую спрагу,
Росою напою з покосів,
Зі мною не втратиш рівновагу,
Поклич мене у свою осінь.
Зима давно чоло покрила,
Та іскру серця не згасити,
Тебе в життя я запросила.
Щоб в серце зиму не впустити...
Автор; Н.П.Рубан.