Оригінал:
Я — сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив —
Дитинно, злотоцінно.
Любив? — Давно. Цвіли луги...
О панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз — ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий — я знаю.
А хтось кричить:
«Ти рідну стрів!»
І раптом — небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші. —
Я ридаю. Сестра чи Ви? — Любив...
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Один... Окно. Снега…
Сестру я Вашу так любил –
По-детски, златоценно.
Любил? – Давно. Цвели луга…
О панна Инна, панна Инна,
Любви улыбка раз цветёт
и – тленно...
Снега, снега, снега…
Так ясно помню Ваши очи,
Как музыку иль песнь.
Мы в тишине и – зимний вечер.
Я Вам чужой и здесь...
"Родная!" - стонет в сердце ропот...
И вдруг - о, небо.., рощи шёпот...
Рыдаю...
Любил сестру иль Вас - Бог весть...