Когда надежды сквозь отчаянье
Прорвутся, как степных ветров порыв,
Я с именем твоим живу вновь, как и ранее,
И радости и грусти ощутив.
Когда гроза сгущается по краю –
Предгрозьем вдруг: и диким и немым,
Я именем твоим благословляю,
И проклинаю именем твоим.
Когда мечами злоба сокрушает
Твою, как небо, вечную красу,
С названием твоим я умираю
И в имени твоём тогда живу!
28.04.15г., 08.01.22г.
Борис Бериев – автор перевода
На картинке: украинский поэт-шестидесятник и журналист Василий Андреевич Симоненко.
Годы жизни: 1935 - 1963
__________ * * * __________
"УКРАЇНІ" Василь Симоненко
Коли крізь розпач випнуться надії
І загудуть на вітрі степовім,
Я тоді твоїм ім’ям радію
І сумую іменем твоїм.
Коли грозує далеч неокрая
У передгроззі дикім і німім,
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Коли мечами злоба небо крає
І крушить твою вроду вікову,
Я тоді з твоїм ім’ям вмираю
І в твоєму імені живу!