На вулиці проклюнулась весна
Дзьобами кришталевими з-під стріх,
З розгону в воду плюхнулась зима,
Й побігла, залишивши мокрий сніг...
А вранці хрумкають калюжинки,
Неначе карамельки на зубах.
Вербові котики пухнасті пузики
розхристали, і ...гріють на гілках!
У небі, як яєчко, сонечко,-
Все золоте і швидко підроста.
Синичка, розігрівши горлечко
повідомляє радо : - Йде весна!
Невже іде? Вона ж лише проклюнулась?
Та пролісок очиці розкрива...
Стара ворона лиш на мить задумалась:
- Так! Так! - кричить - Іде!(Оце дива!)
Художник А. Шевелёв.