Тремтіння вітру колихає ніч
І блазнівський ковпак знімає лютий...
Прийди до мене й болю запозич,
Бо він ніяк не дасть мені заснути...
Цей біль не покидає ні на мить...
Ніч безпросвітна...падають сніжинки...
Не можу душу в холод відігріть:
Немає ні рогожги, ні овчинки...
Вповзають в душу думи, як вужі...
Світ без любові сірий і убогий...
Тобі віддала золото душі,
А ти розсипав мідяки під ноги...
З"являючись щоночі з задзеркать,
Біль затискає так, неначе пута...
Я думала - твоя душа грааль,
А в чаші тій була гірка отрута...
Прийди до мене в цю холодну ніч,
Побудь з моїм безсонням до світання
І не любові - болю запозич,
Тоді пізнаєш ти ціну кохання...