http://www.stihi.ru/2017/02/23/4365
"Во тьме под скалою, в печали
Задумчивый вырос цветок…»
Владимир Сосюра
В феврале это стало обыденным–
Дождь в окошко стучит ледяной…
Виновато в сердечной обители
Чувств пугливых кучкуется рой,
Что противятся вязко сомнениям,
Не найдя адекватности в снах.
Горько в смутных своих проявлениях
Из тоски зарождается страх.
Милый Боже! Звучит пусть свирелью мне
Время то, что отмерит Любовь.
Ну, а пчёлки, и бабочки в келью
Мёд, нектар пусть приносят с цветов,
Расплескалось чтоб в сладостях лихо,
тьма ушла безъязыкая тихо!
Оригинал
"Під скелею в тьмі, у печалі
задумана квітка зросла.."
Володимир Сосюра
Та звичайність трапляється в лютому -
Дощ у шибку брязчить крижаний...
В серці біднім, провиною скутому,
Думи купчаться, мов кажани...
І пручаються в піняві сумнівів,
Не знаходячи відповідь в снах...
Ланцюгами бентежаться проявів
Гіркоти... Сум вирощують в жах...
О, Господь! Хай співають сопілками
Всі хвилини в відміряних днях!
Хай метелики разом із бджілками
Мед з нектаром несуть під мій дах,
Щоб зпливло у солодощах лихо
І розвіялась тьма без'язика!
Аватар со странички М. Метелецкой:
"Аленький цветочек" Валерия Сырова