Яке б не було сірим небо,
І як би не плакали хмари,
Весну я чекаю до себе:
Млинцями в сметані з узваром…
І будень звичайний, як свято,
І плаття найкраще шукаю.
Міркую: ну як ще прийняти,
Щоб пані лишилась у краї.
Куплю їй тюльпанів букетик,
Отих кольорових, тендітних
Персей би поклав Андромеді
Серця з них на скелі граніту…
А ще намалюю словами
Портрет життєдайній красуні,
Скажу, що люблю до нестями
Струнку, милозвучну і юну.
Вона не заставить чекати,
У двері постукає вранці,
Ввійде господинею в хату
Чарівна панянка з рум’янцем.
(1.03.17)
Переклад з української Світлани Груздєвої:
http://www.stihi.ru/2017/03/02/7119
Когда б небо стало яснее,
Да если б не хмурились тучи,
Весну пригласила б к себе я:
С блинами в сметане, покруче.
День будний обычный – что свято,
И платье не зря я пошила.
Мечтаю: как гостью принять мне,
Чтоб пани уйти не спешила?..
Куплю ей тюльпанов букетик:
Цветы словно Богом отлиты.
Персей положил Андромеде
Сердца их на выступ гранитный…
Портрет нарисую словами –
Красавицы стройной и юной.
Её я сравню с небесами,
Что нежатся ночью подлунной.
Но ждать не заставит заката
И в дверь постучит утром рано,
И гостьей войдёт в мою хату,
Свежа, запашиста, румяна.