Веснує березень, співа ручай,
дзвенить капіж, синиці кличуть сонце,
граків кружляє в небі чорний грай,
прозорому, як вимите віконце.
П’янкі вітри духм’яні, запашні
нуртують так, що хочеться злетіти
із ними в вись безкрилому мені,
та разом з ними в гіллі шаленіти
беріз, дубів, осик та яворів,
та жадібно фіалковий дух пити…
О, Боже мій! О, як би я хотів,
за сотні літ, хоч проліском ожити.
.
ЛIРИКА З ПРИСМАКОМ ПОРОХУ,2016-2020 рр.