Вона прокидається трохи збуджена на світанку -
Їй у ліжко квіти, подарунки й каву.
І плювати, що знов палять на її ґанку,
Не важливе визнання, робота і слава.
І нехай хоч весь світ перегортається догори,
Нехай пророкують всюди час неповернень -
Їй начхати! - хоч полум'я навкруги,
Хоч замерзне усе на світі - в її серці червень.
Бо яке б не було тернисте й важке життя,
І хай навіть в неї на спині блищить мішень -
Вона не буде ховатися в укриття -
Адже зараз її найкращій - для неї - день!