Я завжди пам’ятатиму, мамо,
Ту стежину в високих житах,
Що водила мене вранці-рано
За село у квітучих садах.
Там мій світ починався навколишній,
Пахло медом, парним молоком,
Білокора берізка і соняшник
Зустрічали мене за селом.
Там світанки вставали замріяні...
В свіжих росах купались луги.
Польовими вітрами обвіяні,
Ми зростали, набравшись снаги
Від землі, що стелилась покосами,
Від людей, що творили добро,
Бачу дівчинку з білими косами...
Як недавно й давно це було...
Я завжди пам’ятатиму, мамо,
Ту стежину в високих житах,
Що з дитинства вела мене прямо
У велике і справжнє життя.