На Мутном. Февраль

Владимир Сорочкин
На озере зябко и волгло. Светает.
Невзрачен кустарник на том берегу.
Лёд крепок, но всё же вода проступает,
Сочась по пунктирам следов на снегу.

А небо взлетело уже, словно голубь,
Цепляя деревья белёсым крылом,
И нет рыбаков, лишь крещенская прорубь
Темнеет поодаль замёрзшим крестом.

… Здесь летом своё отраженье макали
В озёрную гладь облака и кусты,
И в звонкой воде поминутно мелькали
То спины, то пятки, то чьи-то хвосты.

А нынешний вид неуютен и жалок.
Февраль, не сдаваясь, отходит с трудом,
И как-то особенно жалко русалок,
Всю зиму проспавших на дне подо льдом.


На Мутным. Люты

На возеры холадна, стыла. Світае.
Кусты задрамалі на ўсіх берагах.
Хоць лёд яшчэ моцны, вада праступае,
Сачыцца пункцірна па нашых слядах.

А неба ўзляцела, нібы перапёлка,
Пагладзіўшы дрэвы, спалохаўшы ціш.
Няма рыбакоў, ад хрышчэнскай палонкі
Цямнее здалёку пакінуты крыж.

…Тут макаўкі летам свае апускалі
Ў азёрную гладзь азярныя кусты,
І ў звонкай вадзе штохвілінна мільгалі
То спіны, то пяткі, то нават хвасты.

А сённяшні выгляд няўтульны, халодны,
Дый люты здавацца не хоча ў палон.
І так мне русалак шкада, што пад лёдам
Зіму ўсю праспалі бязрупатным сном.

Перевёл на белорусский Микола Шабович