Автор: Елена Телига (1906 – 1942)
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
НЕ НАДО СЛОВ
«Не надо слов. Пусть будет только дело.
Твори его спокойно и сурово,
Не смешивай с душой горенье тела,
Спрячь грусть свою. Умерь в стремленьях норов».
Неразделимы при святом союзе
Душа и тело, счастье с острой болью.
Дрожу от боли, но когда смеюсь я,
То рвется звонкий смех ручьём на волю.
Не жалко слов. Дарю без меры нежность.
Наверно в этом и моя нескромность:
Быть с жарким сердцем и в метели снежной,
И душу остужать под ливнем, в морось.
Мой путь намечен Богом, солнцем, ветром,
И если надо, я тверда, сурова:
В мой светлый край безоблачных приветов
Ни разу не дотягивался ворог.
* Завируха – 1) вьюга, метель (Ефремова Т.Ф. Толковый словарь русского языка)
---
НЕ ТРЕБА СЛІВ
«Не треба слів. Хай буде тільки діло.
Його роби — спокійний і суворий,
Душі не плутай у горіння тіла,
Сховай свій біль. Стримай раптовий порив».
Але для мене — у святім союзі
Душа і тіло, щастя з гострим болем.
Мій біль бринить. Зате, коли сміюся,
І сміх мій рветься джерелом на волю.
Не лічу слів. Даю без міри ніжність.
А може в цьому й є моя сміливість:
Палити серце — в хуртовині сніжній,
Купати душу — у холодній зливі.
Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,
Та там, де треба, я тверда й сувора:
О краю мій, моїх ясних привітів
Не діставав від мене жодний ворог.