Пролітають літа швидкоплинно,
В серпантини сплітають дороги...
Що шукаєш ти в світі, Людино?
Що в житті ти знаходиш, Небого?
В чому сила твоя? В чому правда?
Що залишить життя наостанок?
Ти чекаєш щасливого завтра,
А знаходиш обвуглений ранок...
І нема рятівних в світі крапель...
Дійсність плани сама скоректує
І життя, мов безжалісний скальпель,
Сполосує тебе...сполосує...
І заплаче душа твоя гірко:
Все - у порох, що ставив на карту...
Поміліє життя твого гирло,
І не стане ні сил, ні азарту...
Та минуть і печалі, і радість,
Не мине лиш в любові потреба...
Вже у черзі тупцюється старість...
Так змиритися важко...а треба...
Не вернешся з кінця до початку,
Час диктує - борги віддавати...
Сил немає поставити крапку...
Між народженням й смертю - дві дати.....