Все на світі є віршем. Вірші – все на світі, я знаю.
Кожен погляд і дотик... І рік, і година, і мить...
Все, що падає долу. І все, що до неба злітає.
Все, що робить щасливим. І, звісно, усе, що болить.
Лиш дивує одне, що не всі ті вірші розуміють.
Що не всі їх записують, просто проходячи повз.
А мені це дано. Не питайтесь, чому я це вмію.
Це життя моє склалося так, що дійшов, що доповз.
Хтось не вірить, хтось тайну випитує знову і знову.
Хтось уже ображається, хмуриться: «Що ж ти мовчиш?»
Що сказати? Всі вірять: спочатку – тоді – було слово...
Але я відчуваю: тоді – на початку – був вірш...
........................................................
Перевод Инессы Соколовой
***
Можно всё описать, всё на свете в стихах, точно знаю.
Каждый взгляд, чувства все, каждый год, каждый час, даже миг.
Все, что падает вниз. И что к небу взлететь окрыляет.
Всё что радость приносит, и то, что конечно болит.
Удивляет одно, что бывают стихи непонятны.
Записать нет желанья, не трогают души, сердца.
А моим суждено. Почему? Не сказать чётко, внятно.
Просто жизнь так сложилась, старался и дар от Творца.
Кто-то верит, кто нет, докопаться стараются снова.
Обижаются, хмурятся, ждут что-то: «Что ж ты молчишь?»
Что сказать им? Все верят, что первое – всё-таки слово…
Только чувствую я, что пришёл с первым словом и вирш*.
http://www.stihi.ru/2017/09/15/8782