Простягни мені руки крізь зорі –
Щоб не вколтися – обережно.
Дивись, як багато на зірки хворі,
Але за тобою я добре стежу.
Ось захворієш – і мусиш жити вічно,
Як Маяковський колись жив.
Будеш плавати дещо комічно
Між моїх довгих віршових хребтів.
Маяковський любив Лілечку Брік.
Маяковський написав її листа.
А куди подівся мій вразливий крик?
Чи не впав камінням до чийогось хреста?
Зірку, хто має, ховає за пазухою.
Багато їх так опалило серце сторіччя
І не лишилося у морі імен згадкою,
А прикрасою, що більше віку не личить.
Уявляєш, так гепатитично, умовно,
Хворіти зірками, у небі палити сузір'я
І скидати на Землю слова безкоштовно?
Але довидеться фарбувати у білий пір'я.
Але довидеться ховати себе під обличчя,
Не зважати на оту звичайнісеньку дірку...
А сьогодні визирнув Маяк з потойбіччя...
Тримай, він передав тобі мою зірку.