про вiчне

Шевченко Дм Ев
                рукописи не горять...


вже згас камін і вогник більш
не гріє, але гріє вірш.
сухі думки поміж уяв
і спалах той, що я шукав.


мов іскри!- злет рухомих слів
і шепіт полум`я, як спів,
і десь в свідомості, в глуші,
вже вогник ллється до душі.