Жалібно хвіртка рипне під вечір,
Начебто скривджена долею злою.
Теплу хустину накину на плечі,
З місяцем разом вночі постою.
Що же ти стогнеш, сердешна, так слізно
Чому протяжливо й гірко співаєш,
Може з надією, як то зимою,
Путника пізнього в гості чекаєш?
Тішиться вітер, туман заплітаючи,
Плутає слід на розвилці доріг.
Так стоїмо ми удвох щось чекаючи,
Скоро но з'явиться друг на поріг?
Може журба розійдеться з весною?
Знову кохання промінцем заграй! ...
Тихше, не плач , бо покИ я з тобою!
Я ще чекаю. І ти почекай…
************************************************
ОРИГИНАЛ:
Калитка
Лидия Таганова
Муз. исполнение: Самуил Фрумович
Ссылка на другой ресурс в конце страницы.
~ * ~
Жалобно скрипнет калитка под вечер,
Словно судьбою обижена злой.
Я полушалок накину на плечи
И скоротаю с ней ночь под луной.
Что же ты стонешь, сердечная слёзно
И от чего так протяжно поёшь,
Или всё так же зимою морозной,
Путника в гости с надеждою ждёшь?
Тешится ветер, туман заплетая,
Путает след на развилке дорог.
Так и стоим мы, вдвоём поджидая,
Скоро ли явится друг на порог.
Может оттает кручина весною,
Снова любовь полыхнёт впереди...
Тише, родная, не плачь, я с тобою,
Жду и ты тоже со мной подожди.
картина из Сети:Джон Георг Браун "Калитка"