Гадав, молитиму… Аж ні!
Не пробачаюсь, не пробачу.
Мене не кидають, як м’ячик…
Забулись пристрасті земні…
Емоцій тиша… Кожен м’яз
У сплячку впав, обличчя з воску…
Чи так злякаю відморозків?
Хоч ти між ними не зав’яз…
Ні сліз, ні жалю… Я пішла!
Туди, де ти знайти не зможеш…
Всі сильні леді дуже схожі:
Забити хочеться «козла»,
А чи зігнути у дугу,
Спалити поглядом у попіл…
Задовільнити б цю жагу,
І все одно, що буде потім…
Та тільки стала за поріг,
Себе звільнила від напруги…
Мені б чи подругу, чи друга…
Муркоче котик біля ніг…
І море сліз його язик
Лизне, а подушка-підслушка
Всю ніч вбиратиме у вушка,
Як сильна леді вчить ази…
Перевод Светланы Груздевый:
http://www.stihi.ru/2017/03/21/12880
Ждал: умолять начну …так нет!
Закрыт сеанс молитв на мачо.
Меня нельзя бросать, как мячик.
Земную страсть свести «на нет»?!..
Эмоций тишь… и Бог не спас…
Я в спячке мышц, лицо – из воска…
Так испугаю отморозков?
Хоть ты меж ними не увяз…
Ни слёз, ни жалости… Пошла!
Туда, где ты найти не сможешь.
Чем леди сильные похожи?
Забить им хочется «козла»,
Иль вовсе вдруг согнуть в дугу,
Испепеляя взглядом в пепел…
Мне б веру в то, что так смогу.
И пусть потом сочтёшь нелепой…
Да только стала на порог,
Опала вмиг моя подпруга.
Ах, мне подружку бы…иль друга…
Лишь кот – мурлыкою у ног…
И море слёз его язык
Слизнёт…подушка же, подслушка,
Ночь напролёт, впиваясь в ушко,
Узнает, как учу азы.