Свято жнив.
І Бог сказав: нехай земля траву,
Та овочеве дерево народить,
Щоб сіяти насіння - ярину,
І все за своїм родом плід приносить.
Це день був третій, воно добре є,
Сказав Господь і кожен досі бачить,
Земля нам з того дня все видає,
По роду, як Творець це передбачив.
А в шостий день людину Бог створив,
Щоби вона над всім запанувала,
Її в раю в Едені осадив,
І щедро їй земля плоди давала.
Отак Господь людину полюбив,
Що землю Він зробив для неї раєм,
І хоч Адам за всіх людей згрішив,
Він милості ще нас не залишає.
Це святкувати Бог нам повелів,
На рік, три рази перед Ним являтись,*
То ж восени останнє - свято жнив,
Його сьогодні будем відзначати.
Ми знову бачимо рясний врожай,
То Божої є милості ознака,
Вона не обминула і наш край,
І лине з наших вуст Йому подяка.
Бо свято жнив це зримий є урок,
Того,що світом не керує случай,
А в справах всіх земних присутній Бог,
І в нашому житті бере він участь.
І благодать Господь ще ллє у світ,
Своє насіння Словом в нього сіє,
І ми повинні будем дати звіт,
Чи добре в нашім серці воно зріє.
Грядуть бо скоро Божії жнива,
І ми собі повинні уявляти,
Який духовний буде наш врожай,
І як з ним перед Господом постати.
Чи виявишся добрим ти зерном,
Чи бур’яном, посіяним лукавим,
Зерно, то буде зібране Христом,
Що роблять з бур’яном, то всі ми знаєм.
Жнива Господні - віку то кінець,
Ще мають всі зародити нагоду,
Тоді прославиться в Христі Отець,
Якщо ми принесем багато плоду.
А плід приносить той хто у Христі,
Як гілка з деревом перебуває,
Сама з себе вона не дасть плоди,
Й Отцем відтята у вогні згорає.
Хай свято жнив знов нагадає нам,
Що крім подяці за плоди чудові,
Господь радіє більше тим плодам,
Що зріють в нас у вірі і любові.
* Вихід р.34,22-24.