При переводе стараюсь понять автора
Автор: Елена Телига (1906 – 1942)
Перевод с украинского языка Инессы Соколовой
ПОВОРОТ
Свершится так: в осенний день погожий
Мы выберем свой путь согласно кредо,
С надеждой на звезду, дай бог поможет,
Чтоб колосились зерна от победы.
И то, о чём мечтали мы годами,
Всё обернется в данность и возможность –
Предстанет солнцем каждый куст и камень,
Мгновенно счастьем сменится тревожность.
Подумать только: наши села, люди…
Затем и город свой, он очень дорог!
Напьемся воздуха голодной грудью
И радостью искриться будем скоро.
Коль встретит ветер с грустью выше крыши,
Чтоб сердце охладить нам сквозняком,
Все переменится... до старой вишни,
Пойдёт без радости... и косяком.
Душе, с разбегом, надо осторожней
На страже быть, внимательно следить.
В среде врагов почувствовать их кожей:
Не просто с разногласьем ладно жить.
Зальётся сердце острой жгучей болью,
Комок из гнева горло пережмёт,
Когда над полем, так любимым полем
Чужую песню кто-то запоёт.
---
Оригинал
ПОВОРОТ
Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші души зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.
І те, що мрією було роками,
Все обернеться в дійсність і можливість –
Нам буде сонцем кожний кущ і камінь
У ці хвилини гострі и щасливі.
Подумать тільки: наші села й люди,
А завтра прийдемо – до свого міста!
Захоплять владно зголоднілі груди
Свое повітря – тепле та іскристе.
Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,
Щоб кинуть серце у крижаний протяг:
Усе нове… і до старої вишні
Не вийде мати радісно напроти…
Душа з розбігу стане на сторожі,
Щоб обережно, але гостро стежить
Всі інші душі – зимні чи ворожі –
І всі глибокі поміж ними межі.
І часто серце запалає болем,
А щось гаряче аж за горло стисне,
Коли над рідним, тим же самим полем
Зависне інша, незнайома пісня.
Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) — украинская поэтесса и литературный критик, член Организации украинских националистов. Погибла в Гестапо.