Ніч... Знову цей неспокій невимовний,
коли годинник б'є і серце б'є.
Думок і смутку келих ночі повний –
відштовхуєш, та ніч іще наллє.
Все – як завжди: годинник, ніч і келих.
І стрілки ті ж на цифрах тих самих.
І хмари розкуйовдженої пелех.
І зірочки яскраві, та німі.
Неспокій цей і несказанна тиша
очікують годинника удар.
А серце – не чекає: б'ється віршем,
неясним, наче місяцем з-за хмар...