Козак гине, тіло тліє, душа відлітає.
То Небесна тая сотня варту набирає.
Набирає, набирає, їй краю немає,
А дівчина на війну хлопця проводжає.
Обнімає, та цілує і одно прохає,
Зі сльозами на очах тихо промовляє.
"Іди,любий,іди, милий, йди не озирайся,
Збережи себе для мене, живим повертайся".
Не послухав її хлопець, пішов, озернувся,
І від кулі ворожої кровью захлинувся.
Козак гине, тіло тліє, душа відлітає.
То Небесна тая сотня варту набирає.