Лишень одне в душі зітхання,
Немов примара під вікном.
Белькоче щось лихе й останнє,
Мандрує підтюпцем за сном.
А я б хотів зростити крила,
Піднятись в небо вище хмар.
Без них лишатися несила
В полоні створених почвар.
Не до снаги безцільно жити
На власнім острові мовчань.
Терпіти дні несамовиті
Закритих весен повсякчас.
Лишень би вийти з цього кола,
Можливо, вирватися з пут.
Набридлих прикрощів довкола,
Забувши в колючках маршрут.
Не милий день, а ніч – мов траур,
Живцем сховає в центр пітьми.
А серце, вкотре серед аур,
Шукає ту, що вже з крильми.
10:10, 22.03.2017 рік.
Зображення: http://www.mobilmusic.ru