Колись я щось тобі тихенько не прощу.
Велике, чи мале, помітне, не помітне.
Я не скажу тобі, хіба прошепочу
Ще не прощання, ні, але уже самітне.
І ти мені також, так само не простиш
Дрібничку, чи пусте, велике, чи маленьке.
Та зрозумію все, як просто замовчиш
І не промовиш слів тихеньких і тепленьких.
Велике у житті складається з дрібниць.
Та часом те, дрібне, весь білий світ закриє.
Самотності живуть в оманах таємниць,
Безслівних таємниць, що нам ламають крила...