Різні плоди.
1
Сумна і справді доля незавидна,
Тих, хто веде земне життя безплідне.
Смоковниці пустої вони гірші,
Бо плодоносити не хочуть грішні.
В житті для себе вони бачать щастя,
І їх також очікує прокляття.
Не знають вдячності серця їх черстві,
Вони для Неба є духовно мертві.
В марноті час втрачають непомітно,
Блукають в темряві вони без світла.
2
А світло, це є Боже Одкровення,
Що плід приносити дає натхнення.
І віри нашої плоди відомі,
Це добрі справи сповнені любові -
До ближнього, в якому розпізнати,
Христос велів нам і сестру і брата.
Наповнене і радості і сенсу,
Таке життя воно Отцю по серцю.
Тож хай плоди в нас віри щедро зріють,
На вічне з Ним життя, дають надію!
3
Та інші люди теж плоди приносять,
На наші схожі, хоч вони не в Бозі.
Добро самі творити обирають,
Хоча до цього їх не спонукають.
І мають співчуття і серце щире,
Та роблять не для Бога це - без віри.
І навіть нагороди не чекають,
Тож наче безкорисно поступають.
4
Та все ж, якщо уважно подивиться,
Суттєва між плодами є різниця.
Даємо плід для Божої ми Слави,
У них же є на те свої підстави.
Ті зроблені заради - марнославства,
За тими щедрими - стоїть багатство.
Оті плоди, щоб гордість проявити,
Ці щоб любов, подяку заслужити.
Ще люди творять їх для насолоди,
Бо просто добросерді від природи.
5
Але без віри добрі справи марні,
Бо дивиться Господь завжди на намір.
Чи ми з любов’ю їх до Нього чиним,
Чи інші є у нас те причини.
І добрий наш врожай, Христом пожнеться,
Лише у тих, хто з Богом жив у серці.
Іще таке нам треба розуміти -
Добро непросто справжнє відрізнити,
Бо ми пошкоджена гріхом людина,
В оману тут впадаєм неодмінно.
Але освічені Христом пізнаєм -
Любов, що на добро нас спонукає.
Тож люди добрий плід спроможні дати,
Лише в Христі і в Божій Благодаті.
Бо як без сонця плід не може зріти,
Так і добра без Бога не зробити.