Вірш Маргарити Метелецької «Життя - чи небуття»: http://www.stihi.ru/2017/03/23/3971
Вже не висвічує рентген,
Як діє міць цикути –
У цього світу зламан ген,
Він зараз геть зіпсутий !
Поглянь – в Природі мирний сенс...–
Дощі після пороші...
А тут - лиш боротьба за пенс,
Повсюдно правлять гроші !
З бруньок проклюнулись листки,
До гнізд вернулись птиці...
А тут – загублено містки
До щастя... Й душі – з криці...
У ріках – твань...Пеньки – в лісах...
Планету райську нищим
І вибудовуємо страх
На мертвих попелищах...
Ще трохи – й березню услід
Заквітне квітень славний... –
Але не топлять давній лід
Католик й православний...
О, люди ! Та ж волає Бог :
"Що вас спинити змусить?"
Ні пошесть не страшить, ні смог,
Тайфуни й землетруси ?
Земля – жахи ! – суцільний рак –
Любові ж бо бракує !
То, може, годі жити так ?
Хай кожен поміркує :
Чи щастя єдності – ЖИТТЯ...,
Чи всім – в безодні небуття ?
Вольный перевод с украинского С.Жуковой:
Уже не выявит рентген,
как властвует цикута –
И сломан мира хрупкий ген,
и хворью мир опутан!
Смотри – в природе мирный смысл, –
сменяет дождь порошу...
А здесь – терзает душу мысль –
власть денег! Счастье в прошлом...
Из почек – клювики листвы,
вернулись в гнёзда птицы...
Но тут – разведены мосты...
Из стали души, лица...
И в реках – ил... И пни в лесах...
И Рай здесь не для нищих...
И сеем только смерть и страх
на мёртвых пепелищах...
Ещё чуть-чуть и марту вслед
апрель откроет главы...
Но не готовы к "Нет – войне!"
католик, православный...
О, люди! Страшен Божий глас:
"Что остановит смуту?"
Ни СПИД, ни рак вам не указ, –
возводите редуты...
Земля – о ужас! – мор и боль –
и бед не перечислить...
Где Совесть-Бог, где Бог-Любовь?
Пусть каждый поразмыслит:
В единстве – счастье жизни?
Всевышний, – всем потоп готов?..