Серед магічного плетіння ранку
Коли роса вміщає в кожній краплі Всесвіт
У тінях, що лягають на фіранку
Читаю письмена таємні
Та марно жду листа від тебе,
в якому Ребе, він же Доктор, Нахман
передає привіт,
застерігає, тішить, інструктує
як оминути
пастки божевілля,
месією не стати на часину
та жити в мирі собі та людям...
Отак от, народивши сина, плекаєш сад
будуєш дім, млинок і клуню
Та забуваєш про палке кохання,
втішаючи себе, що то було
всього лише гормонів шумовиння
Бо так. Бо треба просто жити.
Для чого?
Цього не відає ніхто.
Це - магія.
Це - мерехтіння шпиць
у колесі Сансари
чи велосипеда...