Оригінал:
Вітри холодні відлетіли,
Зима спровадила сніги.
І лиш одна сніжинка біла,
Як пізня плата за борги:
Летить, кружляє, ніби просить
Не забувати, що весна
Замерзнуть може в ноги босі,
Коли гулятиме одна.
Не плач, сніжинко сніжно-біла,
Твоя сльоза вже мало варта.
Аби лиш сонечко пригріло,
Весна знайде, із ким гуляти.
Обніме ніжною рукою,
Огорне леготом шовковим.
Якщо не з кимось, то зі мною
Пройдеться парком вечоровим.
І вже не буде, вже не буде
Тривожних роздумів про те:
Чи січень холодом простудить,
Чи лютий снігом замете.
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Снега растаяли с заминкой,
Стихают ветры у реки.
И лишь залётная снежинка
Расплатой поздней за долги
Летит, кружится, словно просит
Не забывать, что и весна
Замёрзнуть может, если босой
Гулять отправится одна.
Не плачь царевной снежно-белой:
Дай срок – очнётся и земля.
Вот только б солнышко пригрело –
Весна найдёт, с кем ей гулять.
Обнимет нежною рукою,
Касаньем лёгким ветерка.
Не с кем-то если, то со мною
Пройдётся парком, где река.
Уже не будет, нет, не будет
Раздумий тяжких в свой черёд:
Январь ли холодом простудит,
Февраль ли снегом заметёт…