Рими ллються під покровом ночі,
На білі аркуші гарячої душі.
Серця бентежать чарівні жіночі,
Весна прийшла і пишуться вірші.
Лелеки повернулись у свої гніздечка,
Щоб народити в них лелеченят.
І доторкнулись до мого сердечка,
Хоча мені давним – давно за п’ятдесят…
Весною сонце світить яскравіше,
Лунають дзвінко лугові струмки.
З роками все здається найсвятіше,
Тож не рахуймо прожиті роки!