На день Петра і Павла.
Євр.13:7
1
Святий Павло в посланні заповів,
Щоб віри сповнені й любові,
Ми згадували тих, хто говорив
І наставляв нас в Божім Слові.
Тому сьогодні наші почуття,
Скорбота й вдячність наповняла,
Бо згадуємо ми кінець життя,
Апостолів Петра і Павла.
Закінчили вони свій шлях земний,
В один цей день, переказ свідчить,
Лише їх термін розділив річний,
Страждальний перехід у вічність.
Був розіп’ятий на хресті Петро,
Але до низу головою,
Вважав, що навіть смертю із Христом,
Не гідний вмерти він одною.
А згодом йти до Риму і Павлу
прийшлося, де в в’язницю взяли,
Він був громадянином, і йому -
-судивши, голову зрубали.
Багато в чому їхні розійшлись,
Шляхи, характери і долі,
Та об‘єдналися вони й злились,
В безмежній до Христа любові.
2
Ця любов чимало сподвигала,
Йти на жертви перших християн,
Що життя у муках віддавали,
Віру ту, передаючи нам.
Ми , хто старші , ті часи застали,
Скасував нам Бога комунізм.
«Органи» в в’язницях катували,
Тих хто Бога в своїм серці ніс.
Багатьох сьогодні ми згадали,
Але в тому заповідь Павла,
Щоб ми їхню віру переймали,
І вона в нас сили набула.
Тож поповнювати нашу церкву,
На їх прикладі, ще є в нас час,
Це і поклик до місіонерства,
Він лежить на кожному із нас.
День Петра і Павла нас повчає,
Навіть імена їх свідчать нам,
Ім’я Петра - камінь означає,
Павло - малим, назвав себе сам.
Хай Петро нас вчить міцними стати,
Грішне подолати і земне,
А Павло - смиренно умалятись,
Бо для віри - послух головне.
.........................
Слава їм, що по землі ходили,
З іменем Ісуса на вустах,
Світ його ученням просвітили,
До спасіння нам відкрили шлях!
Амінь.
В.Рибаков м. Луцьк.