http://www.stihi.ru/2017/03/29/6167
Оригинал:
А у небі лелеки парою закружляли понад хатиною,
У промінні ясного сонечка їх приліт, наче свято бажане,
Що чекалося кілька місяців настороженою людиною…
Як захоплено очі дивляться, наче диво це - преображення!
Знову віриться, знову любиться! Ніжні крокуси та підсніжники
Піднімають свої голівоньки у пелюстках, кивають вітрові…
А невтомнії бджілки працею сум та острахи радо виженуть.
Змалювати весну так хочеться, де б ті барви знайти палітрові…
У блакитті збирають золото дві лелеки на білі пір’ячка,
Засівають у землю щедрую, щоб родила красу небачену.
Обійняти б усе!!! І ніженьки витанцьовують по подвір’ячку,
І несуть, каблучками цокають, до коханого на побачення!
Переклад з української Світлани Груздєвої:
Вот и аисты в небе парою по-над крышами кружат разными,
Ожидались не дни, а месяцы тем, кто издавна настороженный…
В свете ясного чудо-солнышка их прилёт – уподоблен празднику.
Как же очи теперь распахнуты и остались сиять восторженно!
Снова верится, снова любится! Впору даже цветам подпрыгивать,
Поднимают свои головушки в лепестках, ветерку киваючи…
Неуёмные пчёлки-золушки грусть-сомнения вмиг повыгонят.
Всё весну рисовать торопится, чудо-красками забавляючись!..
А на перья нанижет золото аист, долго не остановится,
Засевая всю землю щедрую, родила чтоб необходимое.
Так обнять бы весь свет!.. а ноженьки в пляс наладились за околицей
И несутся, спеша и цокая, на свидание вновь к любимому.
Аватар Автора оригинала