***

Як тривога – так до Бога,
Оббиваємо порога,
Б’ємся лобом об підлогу,
Щоб полегшив нам дорогу,
По якій життя йдемо,
Й міхи з гріхом несемо,
І нам ноша не тяжка,
Поки Божая рука
Не припре тебе до стінки,
Й не поставить на колінки.
«Зупинися ,– скаже Бог,-
І не обминай порог,
Де стоїть Свята Обитель,
Що душі твоїй цілитель.»
Гей,людино, схаменися,
І за душу помолися.
Твоє тіло – то є тлін.
Богу не шкодуй уклін.

14.02.2017.Н Б.