Всю нiч перiщив дощ... Маргарита Метелецкая

Валентина Агапова
                http://www.stihi.ru/2017/04/08/4350
 
Всю ночь шёл хлёсткий дождь… И на душе ужасно…
Хотя весна. Нежнейший абрикосов цвет -
Красноречивее и мог ли быть ответ,
Что я, дурёха,  плачу  и не сплю напрасно.

Ведь это просто плеск небесного хорала.
Живительный поток для жаждущей Земли…
Дождя весеннего иголки так секли,
Чтоб вышить всюду вновь цветные покрывала…

То просто сумрачно… Ну, а Любви так мало?
Надеюсь, вылетит пчела из улья в срок.
Бесспорно, Солнышко разгонит тьмы поток,
Как сотни лет его для грешных разгоняло!

Так рассудила я… Печаль исчезла сразу,
Я в одуванчиковый верю «солнцепад» -
Не разорвёт Планету жуткий Баобаб,
Как  в сказке Принц-малыш, мир выполет заразу.

И под хоругви празднично  цветущих крон
К Любви вдруг розы  выйдут на поклон… 

Оригинал

     Всю ніч періщив дощ... І я - засумувала...
     Хоч буйно абрикоси у дворах цвіли -
     Й промовисто мені нараз відповіли,
     Що надарма, дурна, і плакала,  й не спала...

     Це просто дріботить небесного хорала
     Оживлюючий струм на молитви Землі...
     І голки водяні на весняному тлі
     Знов вишиють нам скрізь чарівні покривала...

     Це просто сутенить...І так Любові мало?
     Та вилетить, надіюсь, з вулика бджола?
     І Сонце, безперечно, сутінки здола,
     Як сотні літ для нас - руйнівників - долало!

     Отак помислилось...І сум - сховавсь одразу,
     Бо вірю - вкриють трави сонячка кульбаб -
     Не розірве Планету злісний Баобаб,
     Бо, як Маленький Принц, люд виполе заразу!

     І під дерев корогви та гірлянди
     Святково визирнуть закохані троянди!

Иллюстрация из Интернета.