Атанас КАПРАЛОВ
ПИЛЬНУЄ МАМА
Знемилює порою Божий світ,
що й не сказати про таке словами,
але встаю, скидаю з себе гніт,
бо із небес мене пильнує мама.
Порою гину з голоду й остуд,
переді мною — лиш пекельна яма.
Та все ж —
сьогодні маю хліб.
І кут!
Бо із небес мене пильнує мама.
Порою серце мало не пірве.
Від віроломства.
Від проклять.
Від драми.
Та серце знову стукотить, живе,
бо із небес мене пильнує мама.
Порою всі доброчини земні
мене готові кинути
з нестями!
Але людина
знов встає в мені,
бо із небес мене пильнує мама.
Порою біль стиска єство моє
і застує
усі
мої дороги,
мені не страшно —
в небі мама є
й несе вона надію аж до Бога.
(авторизований переклад з болгарської — Любов Цай)
***
АТАНАС КАПРАЛОВ
МАМА БДИ
Понякога захвърлям своя кръст,
превит надве от грижи и умора.
Но се изправям тутакси в цял ръст,
защото мама бди за мен отгоре.
Понякога ме режат глад и студ —
плътта ми сякаш рухва в адска яма.
Но ето –
имам хляб днес.
И уют!
Защото бди за мен отгоре мама.
Понякога сърцето е пред взрив:
От клетви.
От предателства.
От драми.
Но влиза в ритъм пулсът милостив,
защото бди за мен отгоре мама.
Понякога се гърчи застрашен
човекът в мен.
Миг лудост – и го няма!
Но пърха той,
ликува той спасен,
защото горе бди за него мама.
Понякога от болки и беди
не виждам утре…
Свят,
висиш на косъм!
Но няма страшно –
мама горе бди
и на самия Господ вяра носи.