Світлій пам’яті колезі
та наставнику Т.Д. Пінчук
«Покрокую в свою зрілість покроку…
Вже не густо від зозулі те ку-ку…
Вже позаду і країни і моря,
І та чиста-чиста ранкова зоря»
(Тамара Пінчук «Підсніжники»)
Зозуля зранку тишею кувала,
Я шепотів: «Цього не може бути…
Завжди всім людям роки віщувала,
Чому ж сьогодні це могла забути?»
Митця пейзажів і маестро слова
Зозуля проводжала в інший світ,
Щоб згодом повернути її знову
До нас в сади, як яблуневий цвіт…
В душі Ви завше були молодою,
Від Ваших віршів – серце колотало,
Але життя пішло як за водою:
Весна прийшла, а Вас уже не стало.
У лісі проліски давно відквітували
Та Ваша дружба – наче першоцвіт,
Ви нас з любов’ю в серці гартували,
Щоб жили чесно – це нам заповіт!
Хай навесні зозулі відкували,
За співом їх ми будемо тужити.
Вас в інший світ колеги проводжали
Та Ваші справи – з нами будуть жити!
6.04.2017 р.