или 1933 — 1939
Автор: Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) —
украинская поэтесса и литературный критик, член ОУН. Погибла в гестапо.
Перевод Инессы Соколовой
Елена Телига - 1933 — 1939
Д.Д.
Приближается поток воспоминаний...
/В. Сосюра/
Не разглядеть начало и конец,
Понять не можем тайну нашей веры,
Когда вся жизнь сплетается в венец
В незнании чрез веру и неверье.
На светлый день находит снова тень,
Зловещи тучи, словно грусти дымка,
Дрожу в бессилье, стало холодней,
Согреет утром солнышка улыбка.
Стальная сила, нет её сильней,
Дыханьем Божьим в слёзы превратится.
Безжалостных пожаров нет страшней,
Из малых искр от пепла разгорится.
Шагали вместе, связаны навек,
У Божьих врат навеки разминулись.
Без теплых слов и содроганья век
Простились мы на перекрестке улиц.
Бывает так, сквозь огненность межи,
Былые дни придут воспоминаньем.
И завтра ты не будешь мне чужим:
Так светлый дар от Бога принимаем.
---
Оригинал
Олена Теліга – 1933 — 1939
Д.Д.
Наближається спогадів повінь…
/ В.Сосюра/
Незнаний нам початок і кінець,
Не розуміємо таємну віру,
Коли жаття сплітає у вінець
В незнаній черзі віру і зневіру.
На світлий день спадає чорна тінь
Зловіщих хмар, мов жалібний серпанок,
А зимну ніч, безсилу від тремтінь,
Бере в обійми полум’яний ранок.
Залізну силу, що не має меж,
Дихання Боже в сльози перетопить
І скрутить бич безжалісних пожеж
З маленьких іскор, схованих у попіл.
Так кроки — нами зв’язані навік
У Божих меж — назавжди розминулись.
Без теплих слів, без дрогнення повік
Ми попрощались десь на розі вулиць.
Але, буває, крізь вогонь межі
Минулі дні вертаються, як спогад.
Ми завтра знов не будемо чужі,
Це світлий дар приймаючи від Бога