А я живу без Тебе – я живу…
Різдво минуло, скоро вже Великдень.
Бо час суть не міняє вікову,
Ковтаючи сльозу, кажу йому – добридень!
Я посміхаюсь людям і наводжу лад,
У нашій милій і затишній оселі.
Знов квітне ароматний за віконцем сад,
З якого чути весняно – солов’їні трелі.
Яке це щастя жити на землі!
Народжувати і милуватись сонцем.
От тільки Ти сховався десь в імлі,
І Богу служиш вірним охоронцем.