Ти гадаеш це чорні птахи
Бьються о прути свідомості
Крилами в сірій пітьмі,
Кров'ю льючись в ілюзорності?
Чи гадаешь вугільним пір'ям
Дістають до самого пекла,
Доки в оці кружляють сузір'я -
Друге творить жахливий стрекіт.
І доходить гниючих мізків,
Доки палить шпарину у скроні,
Розрізняючих сотні відтінків
Неіснуючих звуків та дзвонів.
Чи приймаеш в оголену правду
Лавр за гострий терновий вінець?
Дзьобом ділять розпечену магму
Поміж людських холодних сердець...
І у змучених тліних зіницях
Серед тисяч побачених снів
Ти, можливо, роздивишся відчай
Та красу потойбічних снігів.