Ми зустрінемось, звіснo, i, звісно, ми вип'ємо кави.
Поговоримо, звісно, з тобою про те і про се.
І побачимо, звісно, як місто осяє заграва.
І погодимось, звісно, яке ж то це щастя усе.
Я дивитимусь, звісно, на руки, красиві до болю.
Але, звісно, ні слова тобі не промовлю про біль.
Звісно, десь у душі я у жмуток зберу свою волю
І всміхатимусь весело, звісно, з останніх зусиль.
Звісно, ти зазирнеш в мої очі і все зрозумієш.
Звісно, нам зустрічатись, крім кави, немає підстав.
Зрозумієш і, звісно, так, звісно ж, ти щиро зрадієш.
Звісно, й ти любиш волю не менше, ніж каву заграв...