Автор: Елена Ивановна Телига (укр. Олена Іванівна Теліга; урожд. Елена Шовгенова; 1906—1942) —
украинская поэтесса и литературный критик, член ОУН. Погибла в гестапо.
Елена Телига – Моя душа й по темнім трунку… (Моя душа и в непогоду…)
Перевод Инессы Соколовой
* * *
Моя душа и в непогоду
Опять спешит, ей нет преград,
Всегда в согласии с природой,
Легко по ветру и под град,
Чтоб, спрятав мудрые советы
В шкатулку без ключа и дна,
Встречать бесцветные рассветы
В огне отравы и вина...
Чтоб с верой непоколебимой
Лампады жечь и день, и ночь,
Из зимней стужи – в теплый квитень*,
Сквозь боль разлуки – беды прочь.
Прохожим встречным на дорогах
Дары с надеждой раздавать.
И получать взамен от Бога –
Великодушья благодать.
*квитень – (укр.) апрель
--------
Оригинал
Олена Теліга – Моя душа й по темнім трунку…
* * *
Моя душа й по темнім трунку
Не хоче слухати порад,
І знову радісно і струнко
Біжить під вітер і під град.
Щоб, заховавши мудрий досвід
У скриньці без ключа і дна,
Знов зустрічати сірий розсвіт
З вогнем отрути чи вина…
Щоб власній вірі непохитній
Палить лампаду день і ніч
І йти крізь грудні — в теплі квітні,
Крізь біль розлук — у щастя стріч.
А перехожим на дорогах
Без вороття давать дари
І діставать нові від Бога,
Коли не вистачить старих.
Фото: Елена Телига